Ирина Билык, Скрябин - Давай виключим світло і будем мовчати

Давай виключим світло і будем мовчати про то, що не можна словами сказати.
Не можна писати, неможливо зіграти, а тільки мовчати, тихенько мовчати.
Давай мовчати, про то, що дівчати не вміють сховати, не можуть спати.
Давай про мене і про тебе - мовчати, мовчати, аж поки не захочем кричати.

Місяць впав. Темно в кімнаті, як добре, що ти навчилась мовчати.
Про то, що ніколи не змогла би збрехати, про то, що ніколи, мені не зпитатись.
Ми будем з тобою, у ліжку лежати, лежати, як сніг, водою зтікати,
Ми будемо жадно, свої сльози ковтати, а з ними слова, яких не сказати.