DREVO - Завітавши в храм

Нащо мені море
Золотаві гори
Коли ми з тобою
Не двоє
Не світяться зорі
Не бушує море
Ходимо ми
Не знайомі
Життя - будівля. Й вистачає сил,
Перетерпіти всю цю біганину.
Щоб у кінці від змаху крил
Ми опинились вище, ніж хотіли.
Як постріл поцілунок віри
Вкриває нас теплом і добротою.
І можна залишитись просто сірим.
Ти хочеш фарб? Ходімо, я з тобою!
Ці фарби особливі надто.
Кінця кінців у них уже не буде.
Згадай, як двадцять літ тому назад
Так, як сьогодні виходила ти в люди.