Артем Лоік - Література

Підключайте апаратуру!
Ми займемось плідним процесом!
Я приніс вам літературу!
Головне вмикайте процесор!

Підключайте апаратуру!
Двадцятиоднорічний професор!
Я приніс вам літературу!
Головне вмикайте процесор!

Так мало суті у деяких у людей, зато
его у них росте, немов війна з АТО.
Особистість не хочуть, як Україну в НАТО.
Гостра зброя — тупий натовп!

Та нічого, поб’ємо ще стіну!
Погорю, ма, мо’ остину?
Ні, не остину, свиноферму бісить,
як сиплю рими, точніше бісер!

Двадцять років читаю, холод маси не гасе бій!
Від «та ну нафіг!» До «ні фіга собі!»!
І все летить і змінюється, друже!
Люди втомлюються і старіють… Тільки я не дуже!

І це радує, і це все надихає!
Вдихаю повітря, а слово видихаю!
І, як Одіссей, пливу в свою Ітаку!
І шлю весь закомплексований, ну ти зрозумів…

Підключайте апаратуру!
Ми займемось плідним процесом!
Я приніс вам літературу!
Головне вмикайте процесор!

Підключайте апаратуру!
Двадцятиоднорічний професор!
Я приніс вам літературу!
Головне вмикайте процесор!

І що би не було, я знову римую, немов би в минулому, круто на біт!
І як би не дуло, і як би не било, я кину цю риму, немов Джолі — Піт!
Мене не змінити і не замінити у цьому видовищі вітряків,
і ці мої літери… Ой, а давай зачитаємо даблом, як я хотів!

І що би не було, я знову римую, немов би в минулому, круто на біт!
І як би не дуло, і як би не било, я кину цю риму, немов Джолі — Піт!
Мене не змінити і не замінити у цьому видовищі вітряків,
і ці мої літери знову, як діти мої, відбиваються від руки!

Є! Я буду словами, ніби кометами, бити цей світ!
І як не мани мене тими монетами в ситі намети, не треба — осліп
давно в цього, онімів від крику «стій»!
А після зробив найскладніше — став простий!

Прокинся і покинь пластмасовий будинок,
ти думав я заводив пісню, — то був будильник!
І як Одіссей шукай свою Ітаку,
і шли весь закомплексований, ну ти зрозумів!